Неофіційний переклад статті IWPR

Експерти попереджають, що нинішній системі заважають невирішені фінансові та законодавчі питання.

У березні 2022 року Тетяна (ім’я змінене) пережила сексуальне насильство та жорстоке пограбування з боку російського солдата у прифронтовому місті Суми на північному сході України. Коли вона нарешті мала можливість дати свідчення, були вжиті ключові заходи для захисту її фізичного та психічного благополуччя.

Протягом усього процесу їй гарантували конфіденційність співробітники Координаційного центру підтримки потерпілих та свідків, спеціалізованого підрозділу Офісу Генерального прокурора.

Центр надав їй псевдонім, який також допоміг їй психологічно підготуватися до свідчень. Справа розглядалася заочно і в закритому режимі для забезпечення захисту Тетяни.

Вона приєдналася через засоби відеозв’язку, сидячи спиною до камери та одягнена в одяг із капюшоном, щоб інші учасники не впізнали її.

Завдяки цим заходам Тетяна змогла впевнено відповідати на всі запитання судді та адвоката захисту. 22-річного російського солдата згодом 19 серпня 2025 року було заочно засуджено до десяти років позбавлення волі.

Тетяна - одна з кількох сотень свідків російських воєнних злочинів, які свідчили в суді за таких гарантій. Але експерти попереджають, що система захисту свідків гальмується невирішеними фінансовими та законодавчими питаннями. Через брак фінансування захисту свідків забезпечення таких необхідних речей, як безпечне житло чи безпека, не завжди можливе, що часто відбиває бажання людей брати участь у процесах правосуддя.

Крім того, координація між відомствами часто є недостатньою, особливо з огляду на величезне навантаження справ, пов'язаних з масовими звірствами.

«На жаль, це не так, як в іноземних фільмах, де є спеціалізовані програми для будь-якої ситуації,» сказала Вероніка Плотнікова, голова Координаційного центру для потерпілих і свідків. «У нас немає єдиного централізованого органу, відповідального за заходи безпеки. Ситуація ускладнюється тим, що майже кожен правоохоронний орган має власний підрозділ захисту свідків, і всі вони можуть мати різні підходи до одних і тих же завдань».

Згідно з українським законодавством, свідки мають право на низку заходів захисту, які можуть включати охорону їхнього житла та майна, а також надання засобів особистої безпеки та систем сигналізації або навіть зміну документів, зовнішнього вигляду, місця роботи чи навчання. Конфіденційність персональних даних гарантується, і може бути подано запит на закритий судовий розгляд.

Конкретні потреби свідків або потерпілих залежать від цілого ряду обставин і можуть варіюватися від стоматологічної допомоги до спеціалізованої соціальної підтримки.

Слідчий, який веде справу, відповідає за визначення того, чи є ризик для особи достатньо серйозним, щоб вимагати вжиття заходів безпеки, переселення або інших заходів особистого захисту, а також чи є державні кошти для покриття цих витрат.

Або ж, якщо свідок стикається з реальною загрозою, але державне фінансування недоступне, слідчі можуть звернутися за допомогою до волонтерських організацій.

«Все залежить від бюджету, доступного конкретному відомству», – продовжила Плотнікова. – «Ми використовуємо всі можливі ресурси, включаючи допомогу неурядових організацій та місцевих громад. Іноді це вимагає кропіткої роботи від самих слідчого та прокурора – зусиль, які виходять за межі формальних рамок захисту, але досягаються завдяки співпраці з державним та приватним секторами».

Найкраща практика

Закордонна група експертів, що діє незалежно від Офісу Генерального прокурора, зараз вивчає найкращі практики інших країн для створення оновленої комплексної системи захисту учасників кримінального провадження.

Це включає розгляд питання про створення національного агентства для забезпечення їхньої безпеки за зразком Боснії, Державного агентства з розслідувань та захисту (SIPA).

Експерти також вказують на приклад Косово. Під час розслідувань воєнних злочинів кінця 1990-х років міжнародні організації, а також національні суди в Сербії та Косово, мали проблеми із забезпеченням безпеки для свідків. Інформація поширювалася в Інтернеті, що призвело не лише до погроз свідкам, а й до низки вбивств.

Українські чиновники зазначають, що деякі українські свідки російських злочинів просто бояться за свою безпеку і не тільки не приходять до суду для дачі показань, але й не визнають, що стали потерпілими або свідками злочинів.

Плотнікова заявила, що не можна недооцінювати ризики оприлюднення інформації про потерпілого.

«Наприклад, медіа можуть публікувати особисті дані, фотографії та інші подробиці про потерпілих і підозрюваних,» пояснила вона. «Це значно ускладнює зусилля із захисту свідків і підриває права обвинувачених».

Ще одна проблема полягає в тому, що ті, хто вижив, і свідки на окупованих територіях фізично недоступні і не можуть бути залучені до провадження.

Наразі максимальними ресурсами, доступними українцям на окупованих територіях, є українські веб-сайти через VPN та чат-боти, які дозволяють повідомляти про військові злочини та надають деякі базові психологічні ресурси. Однак навіть цей спосіб небезпечний і карається російською окупаційною владою.

«Під час роботи з потерпілими та потенційними свідками на окупованих територіях їхнє життя та безпека є абсолютним пріоритетом», - пояснила Плотнікова. «Ми завжди можемо зібрати більше доказів, але ми ніколи не зможемо відновити життя та здоров’я людини».

Свідчення також можуть бути надані з-за кордону. Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України свідки та потерпілі можуть давати свідчення, можуть бути допитаними та відвідувати судові засідання дистанційно за допомогою відеоконференції. Вони також мають право на зміну зовнішнього вигляду та голосу, щоб приховати свою особу.

Стратегічний план

Реформа системи захисту свідків, ймовірно, триватиме кілька років, а кінцевий термін подання нового законопроекту до українського парламенту – 2027 рік.

«Відповідно до поточного комплексного стратегічного плану реформування правоохоронних органів Міністерству внутрішніх справ доручено розробку нового законодавства, оскільки існуючі закони застаріли. Вони сягають 1990-х років і більше не відповідають сьогоднішнім викликам,» сказала Плотнікова.

Стратегічний план, підписаний президентом у 2023 році на основі рекомендацій ЄС, фокусується на реформах для забезпечення безпеки учасників кримінального провадження. Передбачається ефективний захист заявників, викривачів, потерпілих і свідків.

Документ включає створення Національної служби гарантування безпеки учасників кримінального провадження. Однак на впровадження всієї системи залишається лише трохи більше двох років.

Міжнародні партнери готові поділитися своїм досвідом та зробити свій внесок у розбудову майбутньої системи захисту свідків України. Ключовим пріоритетом є забезпечення внутрішньої узгодженості та координації нового законодавства між усіма правоохоронними органами, залученими до захисту свідків міжнародних злочинів.