Допит свідка Г (приймав участь в евакуації тіл загиблих з- під Іловайська)

При під’їзді до населеного пункту Горбатенко нас зустріли підрозділи ЗС РФ. Я так стверджую тому, що особовий склад указаних підрозділів був вдягнений у військову форму одягу підрозділів ЗС РФ (зелений піксель – новий, який нещодавно поступив на забезпечення ЗС РФ і його придбати неможливо було), обмундирування у них також було як у ЗС РФ, військова техніка та озброєння як у ЗС РФ. Команди старші віддавали підлеглим чітко та коротко, як військовослужбовці, манери поводження зі зброєю, навички та взагалі їх поведінка також свідчили про те, що вони є військовослужбовцями, розмовляли вони на російській мові з характерною промовою. Та і взагалі вони самі мені говорили про те, що є військовослужбовцями ЗС РФ. При цьому на формі одягу вони не мали знаків розрізнення взагалі. На бронетехніці, яка перебувала у них (БМП, БМД-2) були видні сліди маскування знаків розрізнення – емблеми десантних військ ЗС РФ були замальовані фарбою, але все одно проглядались.

…

Робити фото та відеозаписи під час пошуку тіл загиблих військовослужбовців ЗСУ нам заборонили. Після цього старший лейтенант ЗС РФ дав вказівку обшукати нас, його підлеглі це і зробили – при цьому роздягали нас повністю до білизни, знімали ми навіть берці та шкарпетки. Після того як нас обшукали старший лейтенант по рації (радіостанція була незвичною для мене – продовгувата десь 40 см довжиною та 5-10 см. шириною з широкою десь у три пальці антеною, як потім мені пояснили це радіостанція для супутникового зв’язку) зв’язався зі своїм командуванням, та пояснивши ситуацію запитав дозволу на наш проїзд. Після того як він отримав цей дозвіл, він повів нашу колону далі від населеного пункту Горбатенко в напрямку населеного пункту Новокатеринівка

…

Звідти ми поїхали в напрямку населеного пункту Осикове. При цьому офіцер ЗС РФ вів нас полями подалі від асфальтованої дороги, що йшла на Іловайськ. Я думаю це він робив спеціально, щоб ми не бачили наслідків того як підрозділи ЗС РФ розстріляли сили АТО які виходили з оточення по маршруту визначеному росіянами, тобто не бачили наслідків їх злочинів.

…

Перші два тіла військовослужбовців ЗС України ми підібрали перед населеним пунктом Осикове в посадках кукурудзи. При цьому в кукурудзі стояв вигорівший УРАЛ в якому були тіла 2 військовослужбовців ЗС Україн, в його напрямку йшла доріжка слідів від гусениць танку, які не доїжджаючи декілька десятків метрів до нього розвертались – я вважаю, що цей УРАЛ був вражений пострілом з танку, який за ним гнався, після чого танк просто розвернувся та поїхав далі. Фактично як мені здалось з усього що я бачив на полі бою та зі слідів бою (місця підбиття техніки, їх розпорошеність, спосіб ураження техніки (відповідні пошкодження), місце виявлення трупів військовослужбовців ЗС України) дії підрозділів ЗС РФ були спрямовані на те, що нанести якомога більший урон в живій силі та техніці підрозділам ЗС України, які виходили з оточення без бою по погодженим з супротивником маршрутам.

…

При цьому я спитав у нього як він сюди (на Україну) потрапив – теж заблукав. У відповідь цей офіцер (ЗС РФ)мені відповів, що під час того як він перебував з підрозділом на навчаннях на полігоні в Ростові-на–Дону він від свого керівництва о 4 годині ранку в день коли російські війська увійшли на територію України (дати він не говорив) отримав наказ на техніці (БМД-2) з особовим складом з повним боєкомплектом висунутись в район населеного пункту Старобешево Донецької області де зайняти визначений рубіж та бути готовим вести вогонь по підрозділам сил АТО, що він і виконав. Коли я спитав у нього чому він та його техніка без знаків розрізнення, останній відповів, що це також був наказ його керівництва – зняти всі нашивки та замалювати шеврони на техніці, який він отримав ще раніше, а тому він розумів, що невдовзі буде висуватись на територію України.

…

Після указаної розмови офіцер, з яким я розмовляв спитав у мене чи не бажаю я забрати полонених військовослужбовців АТО. Я сказав, що за цим і приїхав. Тоді він сказав мені підготувати 4 автомобілі і чекати поки під’їде БМД. Через деякий час дійсно до нас під’їхав БМД і я з 4 вантажними автомобілями поїхав за ним. Ми виїхали десь в поле та зупинились. Через деякий час до нас під’їхали 4 КАМАЗи ЗС РФ з яких почали вигружати полонених військовослужбовців сил АТО - загалом 148 чоловік, яких ми погрузили в свої автомобілі. Серед них було біля 25 поранених середньої важкості та від 6 до 16 важко поранених. Їм необхідно було надавати медичну допомогу термінову, а інакше б до ранку вони не дожили. Я звернувся до офіцерів ЗС РФ з проханням надати медичну допомогу пораненим чи хоча б вивезти для надання такої допомоги тяжкопоранених, але мені було відмовлено в цьому. Допомогу надавали засобами, що були в водійських аптечках автомобілів та проводити операції просто в полі за допомогою наявного медичного обладнання. Також полонені розповідали про те, що їх не годували на протязі декількох днів, води давали зовсім мало – кинули в натовп декілька пляшок з водою. Про отримання полонених я написав розписку офіцеру, якого зустрів біля населеного пункту Горбатенко.

…

Цієї ж ночі офіцер ЗС РФ Сергій мені розповів про те, що перед боєм 28.08.2015 йому зателефонувало його керівництво (як він сказав подзвонив полковник) та сказав про те, що на його позиції наступають танки ЗС України і щоб він оборонявся та вів вогонь по ним. Він привів свій підрозділ у повну бойову готовність і через деякий час, коли побачив танки ЗС України, що йшли під білим прапором відкрив по ним вогонь. Після цього наші військові відкрили вогонь у відповідь в результаті чого було знищено БМД-2, кулеметний розрахунок та ПТКР ЗС РФ. Також Сергій сказав що під час указаного бою до його позицій якимось чином вийшов полковник ЗСУ та почав кричати чому по ним відкрили вогонь, адже вони (підрозділи ЗС України) йшли під білими прапорами не в бойовому порядку та не вели наступ, а йшли по «зеленому коридору», який обіцяли росіяни. Як сказав Сергій це для нього було великим здивуванням, адже про зелений коридор він нічого не чув, ніяких вказівок пропускати техніку не було, а навпаки йому наказали знищити техніку та живу силу, що буде рухатись в його напрямку.

Крім того Сергій розповів мені про те, що по маршруту руху нашої української техніки по так званому «зеленому коридору» були заздалегідь розміщені підрозділи ЗС РФ, які завчасно приготувались до ведення вогню по техніці та живій силі, що б рухалась по указаній дорозі і що їм також було віддано наказ вести вогонь на ураження по підрозділам ЗС України, які вони будуть виявляти.

Зі слів Сергія, вже після цього бою він взяв у полон багато військових ЗС України. Через певний час він отримав наказ від «полковника» розстріляти полонених, але не зміг цього зробити. Крім того він сказав мені про те, що інші командири підрозділів, які взяли в полон наших бійців отримали аналогічний наказ і розстріляли їх.

З показань потерпілого військовослужбовця ЗС України К., який безпосередньо виходив з оточення

Після того, як у нас закінчилися боєприпаси, ми припинили вогонь і в цей час противник – військові ЗС РФ, подав нам команду здатися і вийти із-за автомобіля, що ми і зробили.

Відійшовши від нашого автомобіля 50 метрів у сторону противника без зброї, останні знову відкрили по нам автоматичний вогонь з автоматів та кулеметів, в результаті чого загинуло ще два військовослужбовця Коли противник відкрив по нам вогонь ми знову повернулися до нашого автомобіля і сховалися.

Після цього противник знову почав говорити нам виходити здаватися, і оскільки нам іншого вибору не було, ми знову вийшли в сторону противника. Коли ми підійшли до противника їх було чотири чоловіки. Це були військовослужбовці регулярних військ Російської Федерації, одягненні у камуфльований формений одяг ЗС РФ, але без розпізнавальних знаків. Один із вказаних військовослужбовців був у званні старший лейтенант, інші троє без погон. Старший лейтенант був озброєний автоматом АК-74 та пістолетом, два військовослужбовці були озброєні автоматами АК-74, а третій - снайперською гвинтівкою «Винторез», яка знаходиться на озброєнні виключно ЗС РФ. Вказані військовослужбовці розмовляли на російській мові з акцентом характерним для росіянина, у них була чітка військова виправка та чітко віддавали команди.

Підійшовши до вказаних військовослужбовців ЗС РФ, їх командир старший лейтенант наказав нам усім роздягатися до гола, віддати військові квитки, паспорти і мобільні телефони. Оскільки один наш військовослужбовець був важко поранений у ноги та повільно роздягався це обурило старшого лейтенанта ЗС РФ, а тому останній його застрелив з автомату АК-74 з автоматичної черги.

Після того, як ми роздягалися до гола, вказані військовослужбовці ЗС РФ повели нас під дулами своєї зброї. Під час конвоювання один з наших почав звертатись до старшого лейтенанта ЗС РФ. У відповідь старший лейтенант ЗС РФ нічого не відповів та зробив три чи чотири постріли із пістолету в нього.

Під час перебування у полоні військовослужбовців ЗС РФ, останні примушували копати окопи, а також декілька днів не годували та тримали роздягненими в ямі.

З показань потерпілого військовослужбовця ЗС України К., який безпосередньо виходив з оточення

Нашому підрозділу, який замикав колону, прийшлось зупинитись та зайняти оборону. Невдовзі закінчились боєприпаси, можливості їх поповнити у мене не було так як я був тяжко поранений в ногу. Після закінчення боя я спостерігав як російські військовослужбовці вбивали важко поранених українських військовослужбовців, стріляючи в них з пістолетів. Після цього наші поранені військовослужбовці при наближенні до них військовослужбовців ЗС РФ почали підривати і себе і їх гранатами. Як наслідок по полю з пораненими військовослужбовцями ЗС України росіяни почали вести прицільний вогонь з мінометів.

З показань потерпілого військовослужбовця ЗС України Ш., який безпосередньо виходив з оточення.

Наша колона слідувала по раніше узгодженому маршруту. Одночасно з цим, неподалік околиці с. Чумаки ми потрапили у засідку та були розстріляні з декількох БМП та танків, крім цього, по колоні вівся потужний артилерійський вогонь, у тому числі з мінометів та АГС-ів. Указаний розстріл супроводжувався постійним вогнем зі стрілецької зброї.

Намагаючись покинути зону обстрілу, частина колони в хаотичному порядку розпочала рух у зворотному напрямку та направилась до населеного пункту Новокатеринівка, але потрапила до другої засідки та була обстріляні зі стрілецької зброї, ПТУРів та великокаліберних кулеметів.

У подальшому, проводячи розвідку я разом з іншим військовослужбовцем потрапив у полон до військовослужбовців ЗС РФ, які передали нас представникам підрозділу «Козачий союз області війська Донського» терористичної організації «ДНР», де вже знаходився в полоні Ф. Останній розповідав, що він особисто бачив, як бойовик з позивним «Батя», у зв’язку з тим, що йому не вдалось обміняти когось зі своїх родичів, прострелив одному з допитуваних ногу.

Із показань потерпілого Н. (потрапив у полон під час виходу з під Іловайська)

Потрапив в заручники під час спроби виходу з оточення з Іловайського котла до в/с ЗС РФ та бойовиків НЗФ "Восток", які передали затриманих бойовикам ДНР. У місці незаконного утримання піддавався тортурам та побиттю, імітації розстрілу. "Батя" здійснював психологічний тиск та імітував розстріл полонених, під час якого П був поранений в ногу кулею від рикошету, потерпілому влучив у праве передпліччя, іншому військовослужбовцю ЗС України з автомату влучив у праве плече.

Із показань потерпілого П. (потрапив у полон під час виходу з під Іловайська)

Потрапив в полон під час виходу з м. Іловайська. Перебуваючи у полоні у терористів його виводили на імітацію розстрілу, під час якого "Батя" прострелив ліве бедро з пістолета та хотів дострелити в голову, проте його відмовила медсестра бойовиків.

Із показань потерпілого В. (потрапив у полон під час виходу з під Іловайська)

29.08.2014 він разом з військовослужбовцями ЗСУ виходили з оточення в районі м. Ілловайськ, однак колона була обстріляна бойовиками терористичної організації ДНР та військовослужбовцями РФ. Обстріл вівся з артилерійських установок, протитанкових радіокерованих систем та стрілецької зброї. Військовослужбовці ЗСУ прийняли бій. Потерпілий разом із членами знімальної групи та деякими військовослужбовцями ЗСУ направились у лісосмугу але 30.08.2014 їх захоплено у полон військовослужбовцями РФ. У подальшому усіх захоплених полонених (біля 70 осіб) повезли на вантажних автомобілях до представників Міжнародної місії Червоного Хреста, а потерпілого В декілька днів тримали із зав’язаними очима в оточенні військовослужбовців РФ. 02.09.2014 військовослужбовці РФ передали його бойовикам ДНР, які відвезли до автобази "Комуншляхавто", що у м. Макіївка Донецької обл. Під час допитів предстиавники «ДНР» застосовували фізичне насильство, в результаті чого потерпілому зламано дві руки, розбито голову та понівечено обличчя.

Із показань потерпілого К. (потрапив у полон під час виходу з під Іловайська)

24.08.2014 під час виконання завдання потрапили з засідку, в ході бойових зіткнень отримав вогнепальне поранення в ліве стегно ноги, 28-29.08.2014 під час спроби вийти в розташування своїх військ потрапив до полону терористів . Під час полону застосовували фізичну силу та морально знущались. тілесні ушкодження наносились систематично з приниженням честі та гідності. Погрожували вбивством. "Батя" з метою залякування обстрілював затриманих на землі із автомата. Під час таких випадків одному з полонених прострелили плече а іншому - руку.

Із показань потерпілого С. (потрапив у полон під час виходу з під Іловайська)

24.08.2014 потрапили з засідку,28-29.08.2014 під час спроби вийти в розташування своїх військ потрапив до полону терористів. Під час полону застосовували фізичну силу та морально знущались. тілесні ушкодження наносились систематично з обов’язковим приниженням честі та гідності. В результаті побоїв стався закритий перелом ноги та трьох ребер. В його присутності бойовики вибрали близько дев’яти-десяти військовослужбовців 40-го батальйону, вивели їх на вулицю, де зарізали ножами.

Із показань потерпілого С. (потрапив у полон під час виходу з під Іловайська)

Потрапив у полон до ЗС РФ поблизу с. Осикове Донецької області під час виходу з Іловайського котла. Військовослужбовці, що їх полонили не приховували що вони служать в регулярній армії РФ. Потерпілого принижували морально та погрожували вбивством, психологічно тиснули. Перед звільненням відвезли на якусь автобазу, звідки через 2-3 дні, вночі переправили через кордон з РФ до Ростовської області. Сказали адресу консульства України куди потерпілий та інші військовослужбовці, які були звільнені з полону самостійно добирались.

Із показань потерпілого Р. (потрапив у полон під час виходу з під Іловайська)

Під час виходу з оточення став свідком, як бійцю батальйону "Донбас" відірвало ліву ногу внаслідок потрапляння в кузов автомобіля снаряду. Наступний снаряд влучив біля кузова автомобіля, через те потерпілий отримав осколкові поранення грудної клітини без проникнення та проникаюче поранення правого колінного суглобу. У подальшому поранених передали терористам ДНР, які передали поранених та потерпілого українським військовим. Потерпілий бачив військову техніку РФ, на якій було зафарбовано всі розпізнавальні знаки.

Із показань потерпілого К. (потрапив у полон під час виходу з під Іловайська)

Потрапив в полон між смт. Моспіно та м. Іловайськ до військових РФ. В полоні відібрали документи та змусили залишити пояси, шнурки, та верхню частину одягу. Після допиту в м. Таганрог РФ передали терористам ДНР. Під час полону в ДНР знущались, били, принижували, стріляли над головами, погрожували вбивством.

Із показань потерпілого Б. (потрапив у полон під час виходу з під Іловайська)

Потрапив у полон поблизу с. Червоносільське під час виходу з Іловайського котла до в/с РФ, які передали бойовикам ДНР. При поміщенні в підвал били, утримували в неналежних умовах. Під час допитів застосовували катування, стріляли з газового пістолета, зламали ребро та щелепу. Вивозили на територію РФ на допит до ФСБ, допитували на прикордонному пункті представники СК РФ.

Із показань потерпілого Г. (потрапив у полон під час виходу з під Іловайська)

Потрапив в полон біля н.п. Світле Старобешівського району поблизу Іловайська до в/с ЗС РФ. По дорозі в полон потрапили під обстріл «Градами» - при цьому в/с ЗС РФ залишили в кузові автомобілів полонених, коли самі сховались в укриттях. У подальшому передали бойовикам ДНР, які допитували із застосуванням фізичного насильства, погрожували заподіянням каліцтва. Залучали до примусових робіт по перепохованню загиблих бойовиків, розбиранню завалів, розмінуванню.